![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Окупована Херсонщина, Україна
Tuesday, 21 January 2025 04:49https://www.instagram.com/p/DE4wz6Otpfo/
Ми в своєму праві бути там, де ми є. А окупанти – ні.
От вони гуляють по селу, такі ніби Бога за бороду зловили – голосні, підкреслено веселяться, пиячать, до дівчат зачіпаються. А в очах цих п’яних пустопорожніх, не пойму чи похмілля, чи страх, чи порожнеча. Всього, мабуть, по трохи. Бо їм, крім дурних грошей і пиятики, спиратися немає на що. Вони самі не вірять ні в яке «освобождєніє», того, мабуть і п’ють, щоб самих себе не бачити.
Нас тримає віра в те, що ми колись повернемось під контроль України, віра в те, що наш дім залишатиметься нашим домом, але вже без орків. Ми так виховані, що «де родився, там і пригодився», є базове мислення критичне, що оце сміття людське, що прийшло і заселяє зараз наше село, не на своїй землі.
Є відчуття внутрішньої правоти. Але чоловік мені деколи каже: «Хочеш бути правою чи живою?»
Ми в своєму праві бути там, де ми є. А окупанти – ні.
От вони гуляють по селу, такі ніби Бога за бороду зловили – голосні, підкреслено веселяться, пиячать, до дівчат зачіпаються. А в очах цих п’яних пустопорожніх, не пойму чи похмілля, чи страх, чи порожнеча. Всього, мабуть, по трохи. Бо їм, крім дурних грошей і пиятики, спиратися немає на що. Вони самі не вірять ні в яке «освобождєніє», того, мабуть і п’ють, щоб самих себе не бачити.
Нас тримає віра в те, що ми колись повернемось під контроль України, віра в те, що наш дім залишатиметься нашим домом, але вже без орків. Ми так виховані, що «де родився, там і пригодився», є базове мислення критичне, що оце сміття людське, що прийшло і заселяє зараз наше село, не на своїй землі.
Є відчуття внутрішньої правоти. Але чоловік мені деколи каже: «Хочеш бути правою чи живою?»
12 страв на Різдво
Thursday, 26 December 2024 12:39https://www.instagram.com/p/DD9ChsQNdTr/?e=bd9ad13d-d00a-4335-bbce-1118bcf6f3de&g=5
zlamavka
24 грудня 2024
Луганщина, Україна
Інколи мені здається, що я живу в поганенькому серіалі чи в уявному світі. Чи що це сон, від якого хочеться пробудитися. В мене вдома, у моїй самотній фортеці – моя Україна. Мої книжки, їжа, музика, моє листування із дітьми. А на вулиці – страшний сон. Бруд, якісь чужі люди, ніякого духу Різдва.
Колись у цей день тут було гамірно: діти, сусідські онуки забігали, сміх і навіть сварки, запах свіжоспечених пирогів. Я так люблю пекти. А для кого? Тепер війна розкидала нас по світу. Хтось далеко за кордоном, хтось на вільній Україні, хтось воює, а хтось уже не з нами...
Я не скаржуся. Навпаки, я вдячна за кожен ранок, коли прокидаюся у своєму домі, хоч і під постійним страхом обстрілів, обшуків, поганих новин. Вдячна за те, що можу запалити свічку і помолитися за Україну, за своїх близьких і за всіх наших захисників.
Сьогодні я прикрасила маленьку ялинкову гілку. Запалила свічку перед іконою і подумала: навіть якщо я одна, моє серце сповнене теплом. Я навіть спробую 12 страв накрити – порахую і сіль, і часник, і горішок, і цукор окремою стравою, і чайок… Це буде мій маленький протест, моя маленька Україна.
Христос народився! Славімо Його!
#щоденникиМавок
zlamavka
24 грудня 2024
Луганщина, Україна
Інколи мені здається, що я живу в поганенькому серіалі чи в уявному світі. Чи що це сон, від якого хочеться пробудитися. В мене вдома, у моїй самотній фортеці – моя Україна. Мої книжки, їжа, музика, моє листування із дітьми. А на вулиці – страшний сон. Бруд, якісь чужі люди, ніякого духу Різдва.
Колись у цей день тут було гамірно: діти, сусідські онуки забігали, сміх і навіть сварки, запах свіжоспечених пирогів. Я так люблю пекти. А для кого? Тепер війна розкидала нас по світу. Хтось далеко за кордоном, хтось на вільній Україні, хтось воює, а хтось уже не з нами...
Я не скаржуся. Навпаки, я вдячна за кожен ранок, коли прокидаюся у своєму домі, хоч і під постійним страхом обстрілів, обшуків, поганих новин. Вдячна за те, що можу запалити свічку і помолитися за Україну, за своїх близьких і за всіх наших захисників.
Сьогодні я прикрасила маленьку ялинкову гілку. Запалила свічку перед іконою і подумала: навіть якщо я одна, моє серце сповнене теплом. Я навіть спробую 12 страв накрити – порахую і сіль, і часник, і горішок, і цукор окремою стравою, і чайок… Це буде мій маленький протест, моя маленька Україна.
Христос народився! Славімо Його!
#щоденникиМавок
